新規更新December 15, 2019 at 03:55AM
【外部リンク】
Повій, вітре, на Вкраїну
Арсенич: ← Новая страница: «Файл:Stamp of Ukraine ua1021.jpg|мини|справа|180пкс|[[Руданский, Степан Васильевич|Степан Ру...»
[[Файл:Stamp of Ukraine ua1021.jpg|мини|справа|180пкс|[[Руданский, Степан Васильевич|Степан Руданский]] на почтовой марке Украины. 2009]]
'''«Повій, вітре, на Вкраїну»''' («Повей, ветер, на Украину») — известная [[песня]] ([[романс]]) на слова украинского поэта [[Руданский, Степан Васильевич|Степана Руданского]] (1834—1873).
Впервые опубликована 24 июля (5 августа) 1856 года в [[Санкт-Петербург]]е и была посвящена Марии Княгницкой, в которую во время учёбы в [[Каменец-Подольский|Каменец-Подольской]] духовной семинарии был влюблён автор, и с которой вынужден был расстаться, уезжая в Петербург продолжать обучение.
Стихотворение С. Руданского впервые напечатано в журнале [[Основа (журнал)|«Основа»]] № 1 за 1861 г. под редакцией [[Василий Белозерский|В. Белозерского]]). Перепечатка песни в календаре «Львовянин» на 1862 г. способствовал широкой популярности произведения.
Мелодию к песне создала композитор [[Александрова, Людмила Владимировна|Людмила Александрова]] — дочь [[Александров, Владимир Степанович|Владимира Александрова]] (1825—1894), врача по образованию, собирателя [[фольклор]]а, писателя. Песню для голоса и [[фортепиано]] аранжировал [[Владислав Заремба]] (1833—1902), она была включена в [[оперетта|оперетту]] [[Александров, Владимир Степанович|Владимира Александрова]] «За Немань иду» (1872; дополнена и доработана [[Старицкий, Михаил Петрович|М. Старицким]]), впервые поставленную на сцене в 1872 г. (собственно, это была [[пьеса]], в которой широко использованы [[народные песни]]). Как народная песня вошла в книгу «Народные песни [[русины|русинов]]» ([[Львов]], 1876). Песня также вошла в сборник, который сочинил и в 1887 г. издал в [[Харьков]]е В. Александров — «Народний пісенник з найкращих українських пісень, які тепер найчастіше співаються, з нотами особно».
Вариант песни включен в «Збірничок українських пісень з нотами» ([[Одесса]], 1895), скомпонованного [[Волошин,Александр Фёдорович|А. Хведоровичем-Журбой]]. Польская поэтесса Янина Гурская, которая жила в Каменце-Подольском, в 1903 г. издала в Варшаве сборник «Поэзии», в который включила свой перевод на [[польский язык]] стихотворения «Повій, вітре, на Вкраїну». Стихотворение также было переведено на венгерский, французский, английскийм, итальянский языки. Датский писатель [[Тор Ланге]] (1851—1915) в 1900 г. переделал песню, введя в произведение собственные [[ностальгия|ностальгические]] мотивы, и под названием «Лети с вестями в родной край» включил в сборник «Народные песни и куплеты» ([[Копенгаген]], 1902). При этом фамилию С. Руданского [[Тор Ланге]] не указал, поэтому датский читатель воспринял песню как народную. Песня входила в репертуар Народного артиста СССР певца [[Козловский, Иван Семёнович|Ивана Козловского]] (1900—1993).
<poem>
Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очі…
Повій, вітре, з полуночі!..
Між ярами там долина,
Там біленькая хатина;
В тій хатині голубонька,
Голубонька-дівчинонька…
Повій, вітре, до схід сонця,
До схід сонця, край віконця;
Край віконця постіль біла,
Постіль біла, дівча мила.
Нахилися нишком-тишком
Над рум'яним, білим личком;
Над тим личком нахилися,
Чи спить мила — подивися.
Як спить мила, не збудилась,
Згадай того, з ким любилась,
З ким любилась, і кохалась,
І кохати присягалась…
Як заб'ється їй серденько.
Як дівча здихне тяженько,
Як заплачуть чорні очі,
Вертай, вітре, к полуночі!..
А як мене позабула
Та нелюба пригорнула,
Ти розвійся край долини,
Не вертайся з України!..
Вітер віє, вітер віє,
Серце тужить, серце мліє,
Вітер віє, не вертає,
Серце з жалю розпукає.
24 июля 1856 года. [[Санкт]-Петербург]]
</poem>
== Литература ==
* Зленко Г. «Повій, вітре, на Вкраїну»: Історія пісні // Прапор Жовтня. — 1971. — 30 жовтня. — С. 3;
* Моя пісня: Твори з репертуару популярних виконавців. — К., 1972. — С. 115—117;
* Пісні літературного походження. — К.: Наукова думка, 1978. — С. 227—230, 470;
* «Повій, вітре, на Вкраїну» // Шевчук Валерій. Із вершин та низин: Книжка цікавих фактів із історії української літератури. — К., 1990. — С. 369—371;
* Сис Т. …І вирвалася з серця пісня-сповідь: З історії ліричного шедевру С. Руданського // Кам'янець-Подільський вісник. — 1991. — 17 серпня. — С. 2, 4;
* Лепша Іван, Чубук Микола. Повій, вітре, на Вкраїну // Історичний календар. — К., 1996. — С. 19;
* Будзей Олег. Пісні — півтораста: Непомітні ювілеї // Подолянин. — 2006. — 4 серпня. — С. 5.
[[Категория:Песни по алфавиту]]
[[Категория:Песни на украинском языке]]
[[Категория:Песни 1856 года]]
'''«Повій, вітре, на Вкраїну»''' («Повей, ветер, на Украину») — известная [[песня]] ([[романс]]) на слова украинского поэта [[Руданский, Степан Васильевич|Степана Руданского]] (1834—1873).
Впервые опубликована 24 июля (5 августа) 1856 года в [[Санкт-Петербург]]е и была посвящена Марии Княгницкой, в которую во время учёбы в [[Каменец-Подольский|Каменец-Подольской]] духовной семинарии был влюблён автор, и с которой вынужден был расстаться, уезжая в Петербург продолжать обучение.
Стихотворение С. Руданского впервые напечатано в журнале [[Основа (журнал)|«Основа»]] № 1 за 1861 г. под редакцией [[Василий Белозерский|В. Белозерского]]). Перепечатка песни в календаре «Львовянин» на 1862 г. способствовал широкой популярности произведения.
Мелодию к песне создала композитор [[Александрова, Людмила Владимировна|Людмила Александрова]] — дочь [[Александров, Владимир Степанович|Владимира Александрова]] (1825—1894), врача по образованию, собирателя [[фольклор]]а, писателя. Песню для голоса и [[фортепиано]] аранжировал [[Владислав Заремба]] (1833—1902), она была включена в [[оперетта|оперетту]] [[Александров, Владимир Степанович|Владимира Александрова]] «За Немань иду» (1872; дополнена и доработана [[Старицкий, Михаил Петрович|М. Старицким]]), впервые поставленную на сцене в 1872 г. (собственно, это была [[пьеса]], в которой широко использованы [[народные песни]]). Как народная песня вошла в книгу «Народные песни [[русины|русинов]]» ([[Львов]], 1876). Песня также вошла в сборник, который сочинил и в 1887 г. издал в [[Харьков]]е В. Александров — «Народний пісенник з найкращих українських пісень, які тепер найчастіше співаються, з нотами особно».
Вариант песни включен в «Збірничок українських пісень з нотами» ([[Одесса]], 1895), скомпонованного [[Волошин,Александр Фёдорович|А. Хведоровичем-Журбой]]. Польская поэтесса Янина Гурская, которая жила в Каменце-Подольском, в 1903 г. издала в Варшаве сборник «Поэзии», в который включила свой перевод на [[польский язык]] стихотворения «Повій, вітре, на Вкраїну». Стихотворение также было переведено на венгерский, французский, английскийм, итальянский языки. Датский писатель [[Тор Ланге]] (1851—1915) в 1900 г. переделал песню, введя в произведение собственные [[ностальгия|ностальгические]] мотивы, и под названием «Лети с вестями в родной край» включил в сборник «Народные песни и куплеты» ([[Копенгаген]], 1902). При этом фамилию С. Руданского [[Тор Ланге]] не указал, поэтому датский читатель воспринял песню как народную. Песня входила в репертуар Народного артиста СССР певца [[Козловский, Иван Семёнович|Ивана Козловского]] (1900—1993).
<poem>
Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очі…
Повій, вітре, з полуночі!..
Між ярами там долина,
Там біленькая хатина;
В тій хатині голубонька,
Голубонька-дівчинонька…
Повій, вітре, до схід сонця,
До схід сонця, край віконця;
Край віконця постіль біла,
Постіль біла, дівча мила.
Нахилися нишком-тишком
Над рум'яним, білим личком;
Над тим личком нахилися,
Чи спить мила — подивися.
Як спить мила, не збудилась,
Згадай того, з ким любилась,
З ким любилась, і кохалась,
І кохати присягалась…
Як заб'ється їй серденько.
Як дівча здихне тяженько,
Як заплачуть чорні очі,
Вертай, вітре, к полуночі!..
А як мене позабула
Та нелюба пригорнула,
Ти розвійся край долини,
Не вертайся з України!..
Вітер віє, вітер віє,
Серце тужить, серце мліє,
Вітер віє, не вертає,
Серце з жалю розпукає.
24 июля 1856 года. [[Санкт]-Петербург]]
</poem>
== Литература ==
* Зленко Г. «Повій, вітре, на Вкраїну»: Історія пісні // Прапор Жовтня. — 1971. — 30 жовтня. — С. 3;
* Моя пісня: Твори з репертуару популярних виконавців. — К., 1972. — С. 115—117;
* Пісні літературного походження. — К.: Наукова думка, 1978. — С. 227—230, 470;
* «Повій, вітре, на Вкраїну» // Шевчук Валерій. Із вершин та низин: Книжка цікавих фактів із історії української літератури. — К., 1990. — С. 369—371;
* Сис Т. …І вирвалася з серця пісня-сповідь: З історії ліричного шедевру С. Руданського // Кам'янець-Подільський вісник. — 1991. — 17 серпня. — С. 2, 4;
* Лепша Іван, Чубук Микола. Повій, вітре, на Вкраїну // Історичний календар. — К., 1996. — С. 19;
* Будзей Олег. Пісні — півтораста: Непомітні ювілеї // Подолянин. — 2006. — 4 серпня. — С. 5.
[[Категория:Песни по алфавиту]]
[[Категория:Песни на украинском языке]]
[[Категория:Песни 1856 года]]
https://ift.tt/34prTGN
